Рами для дзеркал

«Світ мій, люстерко, скажи…»

Знайома змалку фраза відомого автора. Поки одні намагаються отримати бажану відповідь на це питання та зрозуміти своє ставлення до магічного атрибуту, інші оформляють його в рами для дзеркал і використовують як предмет декору в інтер’єрі.
 

Історія

Про цей загадковий предмет ходить безліч містичних легенд та переказів. Наприклад, Персей за його допомогою здобув перемогу над медузою Горгоною. Архімед – спалив римський флот, що отовчив Сіракузи. Маги і провидці стверджували, що увігнута поверхня збирає у своєму фокусі астральне світло, наділяючи людину даром ясновидіння.

А ось король Людовік XIII за допомогою цього аксесуара доводив ворогам та підданим силу своєї могутності. У Венеціанських майстрів він замовив для своєї дружини Анни Австрійської бальну сукню, багато прикрашену дзеркальними пластинами. Воно особливо неповторно виглядало в сяйві свічок і так і кричало, що має вартість невеликого фрегата. А потім, натхненний враженням, він замовив для своїх апартаментів галерею з 306 листових полотен на ртутній амальгамі, – саме ця технологія застосовувалася в ті часи.

У період бароко, рококо, класицизму задля досягнення більшого естетичного ефекту зерцала стали прикрашати дорогим багетом. Обрамлення відповідало останнім архітектурним новаціям, змагалося з ювелірними прикрасами. Його виготовляли з дорогих порід дерева, покривали золотом і прикрашали коштовним камінням. Рами для палацових дзеркал перетворилися на справжні витвори мистецтва, дорогий та вишуканий подарунок.

Поява християнства зробила свій внесок у розвиток історії скляної пластини, що відбиває,
– їй оголосили війну, як знаряддю диявола. Тоді до нього ставилися з побоюванням, церква називала його предметом гордині та безсоромності. Цей факт можна простежити у портретному живописі. Наприклад, на картині «Розсудливість» Белліні зобразив дівчину, що відвернулася від дзеркала, як від диявола, що говорить про мудрість героїні.

Зверніть увагу на багате оздоблення «втілення зла»: позолота, рослинний орнамент, витончена ліпнина.

Епоха Відродження диктує свої умови… Ян ван Ейк зобразив «Чету Арнольфіні» у відображенні, оправленому у профіль зі сценами життя Христа. Цей елемент художник представляє, як Всевидюче око Бога, перед яким подружжя присягається у вірності.

На Русі магічний об’єкт з’явився наприкінці XVII століття, а разом з ним виникло безліч забобонів. Вважалося, що людина має відбиватися у ній повністю, а не частинам. Тому майстри стали виготовляти полотна великих розмірів. Оформляли їх у кокошники та підвішували на стіну з нахилом для ідеального відображення від голови до п’ят. Кокошники виготовляли із сосни чи берези, прикрашали різьбленням, що імітує плетінку, вирізали рослинні чи анімалістичні візерунки.

Кокошники у слав’янському стилі

Сучасність

На сьогоднішній день «загадковий об’єкт» можна побачити у будь-якому будинку. Вартість його з часів Людовіга XIII стала в сто разів нижчою, а якість незмірно вищою. Це практичний і багатофункціональний предмет і не менш магічний, ніж в античні часи. З його допомогою зручно робити зачіску і макіяж, він може розширити простір, підкреслити розкіш апартаментів, надати ілюзорності простору, перетворити приміщення з тьмяного на яскраве і неповторне. Чи це не магія? А правильно підібрані рами для дзеркал лише посилять цей ефект.

Про технічні особливості та секрети обрамлення читайте у нашій статті «Задзеркалля багетної майстерні». І не бійтеся експериментувати, наукою доведено, speculum – гладка поверхня для відображення світла приносить добро та безліч корисних відкриттів. Ризикніть, наберіться сміливості, виявіть фантазію – і у вашому житті з’явиться «особисте вікно» у новий світ у неповторній оправі.